Я досі пам'ятаю наше останнє літо

Там, де розбурхане джерело Афродіти вибилось на волю, розквітла райська місцина — готель Донни Шерідан. 

Під палючим грецьким сонцем, її донька Софі планує незабутнє весілля. Тільки от юну душу непокоїть питання: хто ж вестиме її до вівтаря? Дівчина ніколи не знала свого батька, її виховала матір, вайлуваті хвилі моря і пагорби острова, який захищали крони столітніх дерев.

Та здавалося б, відповідь ховається в захованому у найдальшу шухляду материному щоденнику. Саме там криється імʼя того, хто двадцять років тому зник з усіх листів і мап. 

А може навіть цілих три імені. 

Не знайшовши остаточної відповіді, Софі запрошує на весілля усіх трьох "кандидатів у батьки", щиро сподіваючись, що свого вона впізнає з першого погляду. 

Та чи варто казати, що план руйнується, а з нього народжується купа клопотів? 

Запальні "Донна і Динамо", три можливих батька, дві такі схожі і водночас різні Шерідан, одне весілля.

"Мама мія!" - це ода жіноцтву. Це взаємини матері і дочки,  це час, що тікає крізь пальці; час, що не заморозиш і не збережеш на потім. 

У Софі і її подругах чітко прослідковується паралель з Донною, Танею і Розі. Вони - перетин двох поколінь, які можуть і черпати одне від одного знання й досвід, і водночас розважатись, як уперше. 

"Мама мія!" - це сонце над Грецією, неймовірні пейзажі, лазурна блакить моря. Це надзвичайна операторська робота, барвистий візуал, костюми, що на перший погляд здадуться звичними, але ти більше ніколи в житті, побачивши щось подібне, не зможеш позбутись думки про них. 

Звісно, чи не найголовніше - це пісні Абби. Грайливі, веселі, а часом щемкі і тривожні. Вони додають картині повноти, розширюють її межі і назавжди осідають в голові. Постановка танцювальних і співочих номерів вражає своїм масштабом і цілісністю. Акторський склад - надзвичайний. Чого варта одна лишень Меріл Стріп, з її неймовірною харизмою, голосом і надзвичайною мімікою.

У загальному зображенні немає нічого зайвого - усе настільки чудово поєднується, що здається нереальним. 

Над фільмом можна подумати, посміятись, зронити скупу сльозу, та не варто забувати: "Життя коротке, світ широкий, а я хочу творити спогади".