Ребелія. Заколот, бунт, повстання

Премʼєра вистави відбулась напередодні 24 серпня – символічно, адже на сцені розгортається історія здобуття Україною незалежности. Дисиденти шістдесятих, аварія на ЧАЕС, маніпуляції радянської влади, вшиті червоними нитками в саме полотно держави. Мета постановки цілком зрозуміла – привернути увагу глядачів до історії власної країни. 

МУР стали відомими завдяки своїй попередній виставі “[Ти] Романтика2 (див. випуск №2), події якої розкривали нам особистості репресованих митців розстріляного відродження. Вже тоді і молодь, і старші покоління потягнулись до заборонених колись знань. 

Як і в сприйманні будь-якого контенту, важлива присутність критичного мислення і усвідомлення, що персонажі на сцені – не вигадані. Рани репресій ще не встигли загоїтись, тож це досить чутлива тема, на якій не варто паразитувати. Адже Стус – це роки концентраційних таборів, погроз і нелюдських знущань, а не одне лиш “God save Donbas”. Драч, авжеж, “сонячний поет", який дуже легко відрікся від дисидентства і боротьби. Дзюба – скалічений, змушений навіки лишитись у полоні власних вчинків.

Йдучи на виставу, важливо знати контекст, тому що вона ознайомлює з ним глядача лиш поверхнево. Так, тут тобі і поданий на долонці зразок радянських маніпуляцій; і яскравий приклад підміни культурної спадщини шароварщиною; і заплющені на свавілля влади очі. 

Беззаперечно, “Ребелія” ознайомила безліч людей з постатями, на чию честь названі наші вулиці й трамвайні станції.  І приблизно про таку ж саму кількість, вона промовчала. Бо знаючи Стуса і Дзюбу, ми маємо знати і Руденка. Маємо самі докладати зусиль до розуміння історії, а не чекати, що хтось принесе їх нам на блюдечку. 

“Ребелія” – це хороший початок, з майстерною акторською грою, яскравими декораціями і піснями, які мугикатимеш ще кілька днів. 

Але це тільки оболонка, яка може привести і до негативних наслідків. Вона балансує на межі створення нових стереотипів. Перетворення культурних діячів, які померли страшною смертю – на поверхневі силуети. Це знання, яке в неправильних руках деформується і призведе до шкідливих наслідків. 

Тож будьте свідомими і, подивившись “Ребелію”, доповніть свої знання кількома статтями, або документалками в ютубі. Аби ваше уявлення про цю частину української історії було справді вашим, а не перетравленим кимось іншим.