Соборність

Ще 1895 року у Львові Юліан Бачинський написав про “вільну, велику, незалежну Україну – одну, нероздільну від Сяну по Кавказ!”. У той же час у Харкові  Микола Міхновський формулював ту саму ідею: "Одна, єдина, нероздільна Україна від Карпат аж по Кавказ". Два молодих чоловіки з протилежних кінців розколотої країни бачили одне й те саме майбутнє.

Радянська влада зробила все, щоб стерти цей день з пам'яті. Найбільш масове святкування дня, якого офіційно не існувало, відбулося 1939 року в столиці Карпатської України, коли на демонстрацію вийшло понад тридцять тисяч українців. За Незалежності Україні День Соборності вперше відзначили державно 1999 року. Згодом експрезидент-втікач скасував його. Ця дата виявилася лакмусовим папірцем: ставлення до неї завжди показувало, куди дивиться влада – на Схід чи на Захід, у минуле чи в майбутнє.

Сьогодні, коли Україна знову захищає свою цілісність, ця дата звучить по-особливому. Вона каже: навіть коли все здається безнадійним, навіть коли ворог під стінами, треба танцювати свій танець. 

Січневий ранок 1919 року. Київ оточений більшовицькими військами, до столиці лишається кілька тижнів життя у свободі.

А на Софійській площі збираються тисячі людей, щоб оголосити про те, що здавалося божевіллям – Українська Народна Республіка та Західноукраїнська Народна Республіка проголосили Акт Злуки.