Одне коріння, тисячі гілок

26 вересня країни ЄС відзначають Європейський день мов. Він створений з метою привернути увагу до різноманіття мов Європи, заохотити до вивчення іноземних мов якомога більше людей та підкреслити важливість володіння кількома мовами, як способом зв'язку між культурами. З'явився цей день за ініціативою Ради Європи у 2001 році, наприкінці Європейського року мов.

Більшість мов Європи належать до індоєвропейської мовної сім’ї. Це давня мова, якою, за припущеннями вчених, говорили предки більшості сучасних народів Європи та частини Азії. На жаль, жодних письмових пам'яток про неї не збереглося.

Існують різні гіпотези про виникнення цієї мови. Найвідомішою свідчить, що індоєвропейці жили у 4000–3000 рр. до н.е. у Причорноморських та Прикаспійських степах (сучасна Україна, південь росії). 

Внаслідок розселення цих племен, мова поширилася по Європі та Азії, поділившись на окремі гілки. 

В Європі це: 

• Германська (англійська, німецька, нідерландська, шведська та ін.);

• Романська (французька, іспанська, італійська, румунська);

• Слов’янська (українська, російська, польська, чеська, болгарська та ін.);

• Кельтська (ірландська, бретонська, валлійська);

• Балтійська (литовська, латвійська);

• Грецька;

• Албанська;

• Вірменська.

В Азії — індійська та іранська групи (санскрит, фарсі, гінді тощо).

Так можемо сказати, що індоєвропейська мова заклала ґрунт для більшості сучасних європейських мов та створила мовне багатство, яке ми маємо наразі.