Знання, сильніші за темряву

Спершу блекаути викликали лиш роздратування - у найважливіший, такий потрібний момент світло зникало на години, які, здавалося, тягнулись вічність. Але поступово ми пристосувались, адже иншого виходу не було.  Графіки відключень закарбувались у памʼяті чітким списком.

Напоготові завжди був павербанк і лампа на акумуляторі. Поява світла означала, що нарешті можна зарядити усі потрібні ґаджети і завантажити презентації, які вчителі скинули до «класруму». Це настільки увійшло в звичку, що згодом не хотілось робити завдання, поки було електропостачання. Адже як це? Я ж вже підготувався до відключень, у мене буде достатньо часу, щоб зробити це під час них!

Так, ми зустрілись з блекаутами в далеко не найкращі часи - під час тривог було удвічі страшніше, відчуття відірваності від світу й новин морозними щупальцями пролізало під шкіру. Але навіть це навчило нас чомусь новому і корисному. Ми здобули навички тайм-менеджменту, стали пластичнішими і виробили ледь не миттєву реакцію на ті чи інші події. 

Так чи інакше - ми знову пристосувались, знову довели свою незламність. Мимоволі згадуються слова Стуса: "Терпи, терпи - терпець тебе шліфує, сталить твій дух - тож і терпи". 

От і ми висталились. Вибудували у собі чергову ланку, на яку зможемо опиратись і надалі.