А рани кровоточать...

А рани кровоточать словами - 

Крапають на папір брунатними комами,

Лишають рядками сліди за слідами - 

Засихають чорнильними гематомами.

Пера занурюють у порізи нації,

Щоб писати ними правдиву історію.

І коли лунатимуть закордонні овації -

Здригатиметься земля, якій завдали болю.

Багряна троянда тягнутиме до неба колючі шипи

І всякий намагатиметься їх зрізати;

Заплющуватиме очі від ганьби:

"Як ти посміла?" - єдине допустиме мислення.

Як посміла прагнути чесності в світі,

Де брешуть чорнила, а правду шепоче сама лишень кров?

Як посміла прагнути світла зіркових софітів

У помийній ямі, де роками згнивала любов?

Як посміла не бути обдуреною,

Торувати шлях, користаючи будь-яку зброю? 

Як ти розквітла за бісовими мурами,

Які ми будували, нехтуючи тобою?

Чому не зівʼяла ще несформованим паростком?

Що надало тобі несмиренної сили?

Троянда не похитнулась під шаленим натиском.

Пелюстки шепотіли: "слово, писане кровʼю людини"