Як це було: початок повномасштабного
- Редколегія
- 14 лист. 2024 р.
- Читати 1 хв
Оновлено: 17 лют.
Лютий 2022-го - місяць, що назавжди змінив долі мільйонів українців. Для освітянської родини нашої школи це випробування стало не лише суворим викликом, а й можливістю довести свою незламність. Директорка Олена Мендель та весь колектив з перших днів повномасштабного вторгнення показали вражаючу здатність швидко адаптуватися до нових реалій.
Уже в перші лютневі дні, зайвий раз не роздумуючи, освітяни перетворили шкільний підвал на укриття, завдяки чому створили комфортні місця для понад двохсот місцевих мешканців, серед яких були й великі родини з маленькими дітками. Зусиллями працівників було організоване посилене цілодобове чергування, адже понад шістдесят осіб знайшли у школі свій тимчасовий прихисток. Для всіх, хто мешкав у закладі, забезпечили гаряче харчування та напої.

Водночас директорка підтримувала постійний зв'язок із педагогічним колективом, налагоджуючи дистанційне навчання задовго до загальноміських рішень. І вже 14 березня учні нашої школи продовжили здобувати знання, а вчителі демонстрували надзвичайну підтримку в умовах тривожності та невизначеності.

Наша школа мала свої лінії оборони й на інформаційному фронті. У соціальних мережах ФБ, Інстаграм, на сайті були розміщені чуттєві бойові листки "Віримо в перемогу!", створені заступником директора з НВР, вчителем української мови та літератури Іриною Олейничук та лікарем народної медицини Віталієм Бурчиком. Учні також не стояли осторонь - 5-А, 6-Б, 7-В, 10-А, 10-Б долучилися до створення цих патріотичних закликів.
Лідери учнівського самоврядування разом з педагогом-організатором приєдналися до участі у волонтерському проєкті «УКР КРУТЬ» та вели інформаційну роботу з розповсюдження правди про російсько- українську війну закордоном.
І сьогодні, коли ми наближаємось до 1000 днів від початку повномасштабної війни, можемо з гордістю сказати, що наша школа стала справжнім символом незламності українського духу, прикладом мужності, згуртованості та незнищенної сили волі.
Comentários