Коли історія повторюється

Щороку 11 квітня світ відзначає Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів —  день пам’яті мільйонів людей, які стали жертвами нацизму під час Другої світової війни. У сучасному контексті ця дата набуває нового змісту, особливо для українців, які бачать паралелі між трагедіями минулого та героїзмом теперішнього.

Сьогодні однією з найболючіших тем для українського суспільства є доля українських військовополонених, зокрема бійців полку “Азов”, які захищали Маріуполь і потрапили в російський полон. Їхнє становище в багатьох аспектах нагадує умови утримання в’язнів фашистських концтаборів: жорстоке поводження, психологічні й фізичні тортури, приниження людської гідності та відсутність базових прав.

Так само, як і в часи Другої світової, сьогодні українці борються за свою свободу, державність і людське життя. Азовці — символ мужності, нескореності й самопожертви. Як колись в’язні концтаборів були символом незламного людського духу, так сьогодні азовці уособлюють боротьбу за волю й гідність нації.

Міжнародний день визволення в’язнів — це не лише спогад про минуле. Це нагадування, що нелюдські злочини можуть повторитися, якщо про них забути. Українське суспільство має обов’язок не лише пам’ятати, а й діяти – вимагати звільнення військовополонених, підтримувати їхні родини, боротися за правду та справедливість.

Світ не має мовчати  — ні тоді, ні тепер. Зло втрачає силу тоді, коли про нього говорять. І сьогодні ми маємо говорити  — про азовців, про полонених, про війну, яка є не тільки українською, а є боротьбою всього цивілізованого світу.