Питання-відповідь: катедра мови і літератури

Ми поспілкувалися з вчителями української мови та літератури й вивідали в них дещо цікаве. Вважайте, інформація з перших вуст.

---

Ваша улюблена літературна цитата?

Валентина Шельвінська: Важко визначити, яка саме цитата є найулюбленішою, адже певні життєві ситуації можна підсилити або означити певною цитатою. 

А ще мені подобаються слова Сократа: «Яка людина, така й її мова». Вважаю, що ці слова мають постійно нагадувати нам про нашу роль - творити світле, позитивне, щире, добре.

Ловлю себе на думці, що останнім часом найчастіше обираю рядки Ліни Костенко: 

І в житті, як на полі мінному,

я просила в цьому сторіччі

хоч би той магазинний мінімум:

– Люди, будьте взаємно ввічливі! –

і якби на те моя воля,

написала б я скрізь курсивами:

– Так багато на світі горя,

люди, будьте взаємно красивими!

Яку помилку люди найчастіше допускають у спілкуванні?

Ольга Слєпцова: Спілкування залежить не тільки від слів, а й від інтонації, виразу обличчя, міміки, жестів. Тому я вважаю, що головним у спілкуванні є доброзичливість. А якщо говорити про лексичні помилки, то, звісно, ми не вміємо правильно ставити слова у кличний відмінок. Найчастіше замінюємо його називним, тобто кажемо не "Маріє, Вікторе, Оксано," а "Марія, Віктор, Оксана". Досить часто ми взагалі ніяк не звертаємося до людини, особливо до незнайомої, бо не знаємо, як це зробити правильно... На жаль.

Чи була у вашій практиці ситуація, коли учень здивував вас своїм поглядом на літературний твір?

Любов Кодоненко: Справжня, щира реакція на твір часто справляє сильне враження. Наприклад, коли учні ставлять під сумнів деякі ідеї автора твору і наводять переконливі аргументи, представляють негативного персонажа наводять переконливі аргументи, представляють негативного персонаж як жертву обставин, показують його приховані риси, які впливають на його дії.

Якщо б ви могли зустрітися з будь яким українським письменником, то хто б це був і про що б ви у нього запитали?

Валентина Шельвінська: Напевно, хотілось би запитати нашого Великого Кобзаря, чи гідні ми сини й доньки своєї держави, на його думку. А при зустрічі з репресованими творцями, закатованими нашими лютими ворогами в різні часи, хотілось би просто помовчати, з вдячністю схиливши голову, за те, що зберегли нам наше слово, нашу націю.

Маловідомі твори українських класиків, які б ви хотіли щоб інші теж прочитали?

Ольга Слєпцова: У свій час мене дуже вразили такі твори українських письменників: 1. Улас Самчук - "Марія", "Куди тече та річка"; 2. І.С. Нечуй-Левицький - "Хмари", "Князь Єремія Вишневецький"; 3. Іван Франко - "Перехресні стежки"; 4. Ольга Кобилянська - "Людина".

А з поетів дуже люблю, як і ми всі,Ліну Костенко та Івана Малковича. У захваті від дитячої книжечки Ліни Костенко - "Бузиновий цар", бо її я перечитувала десятки разів своїм дітям, коли вони були маленькими. Люблю збірку Д. Павличка "Таємниця твого обличчя". 

А ще колись мене вразила книга Юрія Канигіна "Шлях аріїв". Я її читала з олівцем. Книга для тих, хто хоче пізнати своє минуле, наш історичний шлях. Рекомендую прочитати усім українцям.

Чи є, на вашу думку, сучасні українські автори, які можуть стати "класикою" для наступних поколінь?

Любов Кодоненко: Ними можуть бути, на мій погляд, Оксана Забужко - видатна українська письменниця, її твори перекладені понад 20 мовами, у творах звертається до тем національної ідентичності, історичної памʼяті та гендеру.

Ірена Карпа - сучасна українська письменниця, поетеса, музикантка. Її творчість викликає інтерес завдяки оригінальному стилю та глибокому аналізу сучасних проблем.

Які українські твори ви б хотіли додати до вивчення у школі?

Валентина Шельвінська: Сучасна українська література має сьогодні багато цікавих авторів, які гідні бути в списку тих, кого мають знати наші діти. Я б, напевно, пропонувала до вивчення твори тих, хто захищав нашу країну від ворога й продовжує дбати про наше майбутнє. Зокрема, це твори Максима Кривцова, Павла Вишебаби та інших героїв. Але думаю, що є багато інших авторів, які варті того, аби розширити список шкільної програми.

Ваші улюблені українські слова, які ви рідко чуєте у вживанні?

Ольга Слєпцова: Мені завжди, ще змалку, подобалося слово "помаранчевий". Як не дивно, воно стало дуже популярним, зокрема, під час Помаранчевої революції. А взагалі мені подобаються майже всі слова української мови, непокоїть тільки те, що останнім часом все більше і частіше українські слова замінюються англіцизмами, коли є прекрасні українські відповідники.

Яку пораду ви б дали самому собі-початківцю, коли вперше почали викладати?

Любов Кодоненко: 

Бути впевненою в своїх діях та не боятись експерементувати.

Як ви мотивуєте учнів до читання?

Валентина Шельвінська: Мотивувати сучасних дітей до читання саме шкільної літератури - справа досить складна. На те є багато причин, тому доводиться шукати хоч якісь шляхи, аби подолати цю проблему. Найчастіше, певно, застосовую порівняння чи то сюжету твору, чи долі певного героя з реаліями нашого життя, акцентуючи увагу на тому, що все-таки краще вчитися на чужих помилках; оцінюючи модель чужої поведінки, часто можна щось змінити в собі, сформувати ті риси, які, наприклад, допомогли якомусь герою твору реалізувати свої мрії. А також можна створювати інтригу для учнів, вибравши якісь найцікавіші моменти з твору, а розвʼязку ситуації діти зможуть дізнатися, прочитавши його самостійно. І велика радість для мене - учні, котрі самі виступають у ролі мотиваторів для інших, адже своїм захопленням та аналізом прочитаного мотивують однолітків до читання.

Скільки раз змінювався правопис за час вашого вчителювання? І що ви думаєте з цього приводу?

Ольга Слєпцова: Правопис змінювався у 1989 році і вдруге - 2019 р. Напевно, ці зміни на часі, так як мова збагачується, має дуже багато запозичень, їх треба зафіксувати в словниках. Хоча не з усіма змінами у правописі я погоджуюсь.

Ваш улюблений український фільм чи серіал? 

Ольга Слєпцова: Мій улюблений фільм - "Білий птах з чорною ознакою", а ще подобається гра акторів у "Тінях забутих предків"

Чи радили вам колись учні прочитати якусь книгу? І чи читали ви її? Чи сподобалась вона вам?

Валентина Шельвінська: Учитель - це не лише той, хто навчає, він і сам має вчитися. Утричі приємніше, коли отримуєш якісь нові знання від своїх учнів. Так, мені щастило в цьому неодноразово. Пишаюсь своїми учнями, які пропонують мені нових авторів або нові твори літературних велетнів. Зокрема, Радченко Софія відкрила мені молоду авторку Юлію Сливку. Її твір «Чуєш, коли приїдеш додому?» - збірка історій, онлайн - есеїв чи інтернет - новел. Цікава за формою подачі й близька за тематикою, бо про життя. Зачепило. А Панченко Олеся, наприклад, підштовхнула до нашої сучасної літературної майстрині - Оксани Забужко, яка вирізняється глибиною думки у своїх творах. У складних, на перший погляд, формах треба знайти якусь глибоку філософію. Її «Найдовша подорож» є дуже актуальною та близькою кожному українцю.