Мистецтво слухати: професійний погляд

Щороку 7 березня світ відзначає унікальну подію – День "бути почутим". Цього разу ми вирішили поспілкуватися з психологом у форматі відвертого діалогу "питання-відповідь". Чи важливо бути почутим? Як навчитися справді чути інших? На ці та інші запитання нам допоможе відповісти Прижегалінська Юлія Віталіївна.

Що підштовхнуло вас стати психологом? 

Цікавість. В психологію я прийшла в дорослому віці, в 25 років вступила в університет на факультет практичної психології. Психолог – це, навіть, не стільки професія, як покликання. Наприкінці ХХ століття, психологія не була так поширена, тому і було цікаво навчатись, чомусь новому, що викликає дуже неоднозначні думки та ставлення. Психолог для багатьох асоціюється з людиною, яка бачить всіх наскрізь і знає відповіді на всі питання, хоча відповіді на всі питання знати не можливо, а головне знати, які саме питання треба задати.

Наскільки, на вашу думку, важливо бути “почутим”?

Дуже важливо бути не вислуханим, а Почутим. Грань тонка, а результат різний. 

Бути почутим – це базова потреба кожної людини. Коли нас слухають і розуміють, ми відчуваємо себе важливими, цінними та значущими. На жаль, у сучасному світі, де панує швидкий ритм життя і поверхнева комунікація, багато людей відчувають себе самотніми та незрозумілими. Відсутність можливості висловити свої думки та почуття може призвести до стресу, тривоги, депресії та інших психологічних проблем. Тому важливо активно працювати над розвитком навичок емпатичного слухання та створення безпечного простору для спілкування, де кожен може бути почутим і зрозумілим.   

Що важливіше: вміти говорити чи вміти слухати?

Обидва ці вміння важливі для ефективної комунікації. Однак, на мою думку, вміння слухати є більш важливим. Слухаючи інших, ми можемо краще зрозуміти їхні потреби, почуття та мотиви. Це дозволяє нам будувати міцніші стосунки та ефективніше вирішувати конфлікти. Крім того, слухаючи інших, ми можемо багато чого навчитися і розширити свій кругозір. Про це я розповідаю дітям на уроках «Вчимося жити разом».

Прокоментуйте слова: “Про діло говори з тим, з ким треба, а не з тим, з ким можеш”

Цей вираз нагадує один із десяти заповідей українського націоналіста “Декалог”. А прокоментувати його можу так: Мовчання – це золото, а промовчати в потрібний момент це мудрість.

Але якщо бути дуже дуже серйозною, то цей вираз можна розглянути, як важливість цілеспрямованої комунікації. Говорити про важливі питання потрібно з тими, хто має відповідні знання, досвід або має рішення для цих питань. Інакше розмова може бути безплідною і не призвести до бажаного результату. Це не означає, що потрібно уникати спілкування з людьми, з якими нам просто приємно поговорити. Однак, коли йдеться про важливі питання, необхідно вибирати співрозмовників, які можуть надати конструктивну допомогу та підтримку.

Чи є “червоні прапорці”, за якими можна визначити, що людині потрібна психологічна допомога?

Так, звичайно є. Існує багато маркерів, які можуть сигналізувати про серйозні проблеми з психічним здоров’ям, і на які варто звертати увагу. Умовно їх можна поділити на три групи: зміни настрою, зміни поведінки та фізичні зміни. Я не буду зараз перелічувати симптоми, але якщо ви відчуваєте у себе якісь зміни, які вас турбують , то раджу звернутись за допомогою. Можливо – це вікові зміни, а можливо дійсно, потребуєте допомоги. Турбуватись про своє ментальне здоров’я – це наш обов’язок!!!

Як часто до вас звертаються учні за психологічною допомогою?

Покликання шкільного психолога допомагати дітям у складних ситуаціях, щоб вони були спроможні розбиратися із власними проблемами. Якось так склалося, що раніше і діти, і батьки боялися звертатися за консультацією. Тепер ситуація змінилася на найкраще, за консультаціями звертаються часто, розуміючи, що психолог – це не страшно, що звернутись за допомогою – це нормально і потреба в цьому виникає, як правило, коли юна людина не може самостійно розібратися зі своїми переживаннями, почуттями, внутрішніми конфліктами, коли їй стає дискомфортно взаємодіяти з самою собою та зовнішнім світом. Психолог не дає конкретних порад, не оцінює “правильно – неправильно”, “добре – погано”, психолог – це людина, яка допомагає знайти вихід в скрутній життєвій ситуації. Звернення від учнів бувають різними: від бажання поміркувати про себе та своє життя, можливість визначитися з тим, як саме ви хочете жити, які стосунки з навколишніми мати, до “кризового втручання”, коли є гостра реакція на якусь подію.

Як змінилися проблеми (звернення) з початком війни?

З початком війни кількість звернень за психологічною допомогою значно зросла. Якщо ми зараз не говоримо про учнів школи, то в перші місяці війни було дуже багато звернень, пов'язаних з проблемами адаптації до нових умов життя, таких як переїзд в інше місто або країну, втрата роботи, розлука з близькими та фінансові труднощі, це були онлайн -консультації. З деякими родинами я досі тримаю зв’язок, але він вже має підтримуючий характер.

Якщо ви схильні аналізувати власний внутрішній світ, прагнете розбиратися в людських вчинках та шукати їхні причини, толерантні, поважаєте оточуючих і не маєте схильності їх засуджувати і обговорювати – професія психолога ідеально вам підходить. Зараз більше різноманітні звернення, які стосуються різних сторін життя. Це і непорозуміння у родині, проблеми у стосунках з педагогами, однолітками, питань, які турбують дітей, багато. Коли діти вступають у підлітковий, перехідний вік, вони починають, самі цього не бажаючи, конфліктувати, сперечатися з батьками, вчителями. 

Батьки звертаються навіть частіше, ніж діти. У дорослих зовсім все по-іншому, вони звертаються до психолога, аби допомогти дитині чи змінити її.

Чи важко вам комунікувати з близькими чи рідними? Ви сприймаєте все крізь призму психології чи можете абстрагуватися?

Ні, ні, ні, в жодному разі , мені не важко комунікувати з близькими та рідними, тому що я дуже сильно люблю та ціную свою родину. Я розумію, що насамперед я – жінка, дружина, мати, а потім вже мої професійні визначення. Принаймні я намагаюсь не плутати свої соціальні ролі і коли комусь з родини треба порада психолога, то я буду психологом на деякий час. Хоча знання з психології дуже допомогли мені , як матері, пережити підлітковий вік, пройти сепарацію та зрозуміти і прийняти багато всього цікавого, чим супроводжується процес дорослішання дітей.

Тому у мене є правило: “Важливо пам'ятати, що близьким потрібна не лише психологічна допомога, а й просто любов і підтримка!”

Щиро дякуємо Юлії Віталіївні за щирі відповіді!