Театр - то є храм. Або як війна змінила театр

Квітку Курбаса намагались зрізати іржавими ножицями “рускава балєта”, а світове уявлення про сцену східної Європи роками затьмарював брудний, дірявий радянський чобіт. Якщо театр – це храм, то люди були безбожними атеїстами, що тягнулись до блискучої обгортки, напханої ватою. 

Переломний момент, лютневий ранок. Кілька скандалів про тих, хто мав нахабність виправдовувати ностальгією подальше викоростання язика. А згодом - перші гучні здобутки.  

Звісно, український театр розвивався задовго до цього, та вже за час повномасштабного вторгнення соцмережі сколихнула вона – “Конотопська відьма”. Купити квитки на неї досі здається чимось неможливим і вдається далеко не кожному. Ажіотаж не спадає вже котрий рік поспіль, а підвищена цікавість до однієї вистави тягне за собою бажання ознайомитись з рештою репертуару. 

Аудиторія надзвичайно різнобічна: на лавках у скверику, ще до першого дзвінка любо щебече молодь, бабусі у квітчастих шарфиках обговорюють останні плітки, згадуючи молодість; тихо воркочуть подружні пари, а підлітки поцмулюють каву з паперових стаканчиків.

Спустившись нижче, до Прорізної, можна побачити чергу на “Кабаре” у Молодому театрі.  Завдяки тим же соцмережам, воно облетіло усю земну кулю, сягнувши кожного куточка світу. Десь за океанами і морями іноземці зітхали від української інтерпретації вічної театральної класики, повторювали грим, костюми і рухи. 

Театрально-музичні колективи, вихідці з найкращих вишів, такі, як  МУР чи Schmalgauzen приносять в інфопростір щось нове і небачене досі. 

Люди тягнуться до мистецтва, намагаються зрозуміти як під світлом софітів одна особа може зіграти і праведника, і найзатятішого грішника. Як не сплутавши маску і справжнє обличчя принести гордому глядачеві насолоду? 

Актори театру поєднують його з кіноіндустрією, захоплюючи все нові й нові горизонти, змушуючи світ нарешті почути голос українців.  Зараз кулі і вогненні залпи значно гучніші, а наші слова - лиш один зі способів їх підтримати. Та настане день, коли випещені пеклом, вони котитимуться світом, змушуючи землю здригатись. Привертаючи увагу до тих, хто на сцені вічної боротьби, стали головними героями своїх життів.