Виклики часу: навчання очима вчителя

Погляньмо на освіту в умовах війни очима тих, хто щодня стоїть біля шкільної дошки. Ми поспілкувалися з Слєпцовою Ольгою Василівною, вчителькою української мови та літератури, яка вже понад два роки адаптує навчальний процес до нових реалій. Вона розповіла нам про те, як тривоги змінили звичний хід уроків та чому укриття може стати особливим місцем для навчання.

До всього людина звикає. На жаль, звикли ми і до повітряних тривог... Звичайно, у більшості випадків в учнів негативне до них ставлення, хоча, чесно кажучи, трапляється і навпаки. І не можна сказати однозначно, що це якісь певні класи, тому що в кожному є окремі "особистості", які радіють, що уроку не буде. Чи то через тривогу, чи з будь-якої іншої причини. Такі учні, на превеликий жаль, не завжди усвідомлюють, що повітряні тривоги несуть не тільки звільнення від уроків, а й горе нашим співвітчизникам...

Чи проводила я заняття у сховищі? Так, бувало... Особливо з минулорічним 11-А. Це унікальний, як на мене, клас (нехай їм легенько ікнеться!), який у своїй більшості був налаштований на високий рівень підготовки до НМТ. Тому іноді, перебуваючи у сховищі, я проводила у цьому класі бліц-опитування з мовної теми або обговорення якогось художнього твору. Особливо, якщо він сподобався учням. Пригадую один такий урок за романом  Валер'яна Підмогильного "Місто". Була настільки жвава дискусія, що навколо нас утворилася "група підтримки" з учнів інших класів... А самі 11- класники потім говорили, що ніколи не забудуть головного героя твору Степана Радченка, так як саме цей образ викликав у них особливий інтерес.

Також часто я "приймаю" вірші у "боржників" під час перебування у сховищі. Бувало, учні дописували самостійні роботи на листочках. А взагалі чим вищий загальний інтелектуальний рівень класу, тим легше організувати урок у будь-яких умовах. Головне, щоб була зацікавленість та вмотивованість до навчання. Пригадую урок на стадіоні з тим же 11-А після проведення заняття з ГО. Обговорювали новелу М. Хвильового "Я(Романтика)". Твір дуже талановито написаний, актуальний, порушує вічні цінності, тому й зачепив одинадцятикласників настільки, що ми розпочали його аналіз вже на стадіоні, а потім вирішили організувати "круглий стіл" прямо на лавочках! Ви б бачили, як горіли очі в моїх учнів! Та й для мене це був особливий урок...

Взагалі я вважаю, що заняття на свіжому повітрі, коли це дозволяє погода, дуже ефективні і потрібні, так як, по-перше, урізноманітнюють навчальний процес, а по-друге, корисні для здоров'я учнів. Так що я двома руками за В.Сухомлинського з його системою уроків на природі. На мій погляд, не слід у гонитві за новими віяннями в системі освіти забувати про досягнення видатних вітчизняних педагогів. Пам'ятаймо слова великого Тараса Шевченка: "І чужому научайтесь, і свого не цурайтесь..."

---