Знайомтесь ближче: теплі великодні спогади

Тетяна.

Мені 8. Бабуся напікає у печі паски на всю величезну родину. А я невміло кручу пташок з тіста, аби прикрасити пасочки. Навколо тиша і лиш тріск печі...Шкода, що так вже не буде.

Софія.

Зазвичай я святкувала Пасху з бабусею та дідусем, тому в мене лише приємні спогади про це свято. Памʼятаю, як прокидалась з ранку, а на весь будинок вже пахло чимось смачним. Дідусь та бабуся клопотіли на кухні, пізніше вже і я допомагала з приготуваннями.

Крістіна.

Памʼятаю як бабуся готувала тісто для пасок. У повітрі літав добре знайомий з дитинства аромат ванілі та родзинок. Всі говорили пошепки, ходили навшпиньках, навіть радіо вимикали, бо добре знали: тісто любить тишу. Ця тиша була якоюсь особливою, затишною, сповненою передчуттям свята.

Анастасія.

Пам’ятаю, як з самого ранку вдома пахло свіжоспеченою паскою. Бабуся обережно діставала її з печі, а я захоплено спостерігала. Рано-вранці йшли до церкви, несли кошик із паскою, яйцями й ковбасою, прикритий вишитим рушником. Після служби смакували освяченим — кожен шматок здавався святим. Той день завжди був теплим у серці, навіть якщо на вулиці ще лежав сніг.

Олеся.

В дитинстві Великдень завжди означав вихідні у бабусі, битву крашанками з сусідськими дітьми і ціле детективне розслідування: "а чи точно ніхто не виніс деревʼяне яйце, щоб перемогти". І хоч ці спогади вже затягнуло туманом днів, я сподіваюсь, що одного дня традиція повториться. (і тоді деревʼяне яйце буде в моїй кишені)

Софія.

Великодні спогади дитинства завжди огорнуті теплом і ароматами. Пам'ятаю, як рано-вранці прокидався від запаху свіжоспеченої паски, що заповнював всю хату. Бабуся з мамою фарбували яйця, а я нетерпляче спостерігав, як звичайна цибулиння перетворює їх на чарівні коричнево-золотисті писанки. Ці моменти, зігріті родинним теплом і вірою, залишились у серці назавжди.

Кирил.

Коли родичі збираються під одним дахом на таке свято, — це особливий вайб. Домашня атмосфера наповнюється сміхом перемішаним із голосними суперечками про політику, і відкритям давніх спогадів. Купа нових пліток, палкі дискусії, довгі розмови. Але найтрагічнішим моментом завжди було прощання з гостями. Бо саме в цей час серце стискається, а час зупиняється. Ти не знаєш, коли зустрінетеся знов, і чи зустрінетеся взагалі..